Угорщина, в традиціях історичного ставлення до всього українського, продовжує цинічне втручання у внутрішні справи України, прикриваючись знову гуманітарною допомогою.
Так, Закарпаття вдячне, безперечно, за вияви підтримки в боротьбі з COVID-19. Але на відміну від інших держав та міжнародних організацій, Угорщина це робить не просто так, а відкрито очікує політичних преференцій за це. Тепер “добра воля” угорців чомусь “візуалізувалась” перед місцевими виборами…
Зокрема днями, вкотре відвідавши Ужгород, міністр Сійярто наголосив на важливості місцевих виборів в Україні 25 жовтня і “попросив угорців, які проживають на Закарпатті, взяти участь у виборах, інакше вони можуть втратити можливість впливати на важливі рішення щодо їхнього майбутнього…” “Прошу зробити все можливе, щоб угорські кандидати, угорські лідери та представники могли працювати в органах місцевого самоврядування так само, як і раніше, для майбутнього та розвитку власних громад»… Так, здавалося б, цілком безобразливе звернення. Але ж знову маніпуляції…
Центральна і місцева влада, органи самоврядування в Закарпатті й так достатньо дбають про всі національні меншини. І тут є кому “впливати на важливі рішення”! А тих “поважних” лобістів і їхню політику “тісного” зв’язку з Будапештом, про що натякає міністр, теж добре знають закарпатці. Та й сучасні новостворені громади й без підказки офіційних кіл Угорщини знають, що їм робити і як самоорганізовуватися. Тому – якось без вас розберемося. Хоч добре пам’ятаємо, що ви постійно втручалися у наші виборчі справи і винесена в статтю ілюстрація 1930-х років є цьому підтвердженням…
Зараз про інше… Кожного разу, коли офіційний Будапешт виходить на контакт із українською владою – йому щось треба. Це вже стає їхньою національною традицією.
Пригадайте, що останнє таке офіційне контактування відбулося цього року, зовсім недавно. І хіба випадково? Та ні. Саме в цей час вирішувалося питання нового районування Закарпаття. І не без тиску на українську владу угорці виклянчали собі Берегівський район, формування якого, нагадаємо, у перших варіантах цієї частини реформи не передбачалося…
Згадаймо інші ультимативні зустрічі офіційного Будапешта під час обговорення, наголосимо (!), УКРАЇНСЬКИХ ПИТАНЬ щодо мови й освіти в УКРАЇНІ !
ОСЬ ТАК воно. Співпадіння? Думаю, ні. Так буде і надалі…
А що влада України? Вона якось доволі безпринципно реагує на це, при цьому бачачи, що свої обіцянки Угорщина не спішить виконувати (чого варте постійне блокування угорцям євроатлантичних кроків України). І після цього угорський високопосадовець має совість говорити про “сильний зустрічний вітер”, який заважає нам співпрацювати? Даааассссс…
Та наш народ, вочевидь більш принциповий. Бо він не забуває, що Угорщина не понесла міжнародного покарання за злочини проти людства й не вибачилася перед українцями за антилюдські звірства й масові вбивства в Карпатській Україні 1939 року, за геноцид єврейського й ромського населення у роки Другої світової війни, а в умовах сучасної російської загарбницької війни проти України вона офіційно підтримує близькі партнерські відносини з Росією та “теплі”, дружні стосунки з її правлячим політичним режимом. Також не забуваймо, що за останні роки угорці були втягнуті в провокаційні події на Закарпатті, що, як виявилося, були ініційовані проти закарпатців у співпраці Москви і Будапешта…
Так що, “дорогі” наші сусіди, будьте вже європейцями до кінця, не займайтеся подвійною грою, бо трагедії 20-го століття, які ви пережили, мають чогось навчати… Поважайте Україну і угорців, котрі тут проживають. Не робіть з них неосвічених і безкультурних громадян. Сучасні новостворені громади, у тому числі там, де компактно проживають українські угорці, й без підказки офіційних кіл Угорщини знають, що їм робити і як самоорганізовуватися. А ви лише залишайтеся вірними цінностям демократичного Європейського Союзу, куди вас люб’язно прийняли справжні європейці. Спробуйте перебороти в собі ментальність “зауральсько-азійського” кочівника. Воно піде вам на користь. І нам…
Маріан ТОКАР, директор НДІ державотворення і публічного управління
Карпатського університету імені Августина Волошина,
м. Ужгород