«Залиш мертвим ховати своїх мерців,
а ти йди, благовісти Царство Боже».
(Лк. 9:60)
Дивно, але чимало віруючих значно більше переймаються смертю, вшануванням померлих та невідомістю майбутнього життя, ніж тим реальним життям, яке Бог дарував їм сьогодні.
Можна багато говорити про віру, перелічувати Божі Заповіді, відвідувати храми й розмірковувати про спасіння душі — і водночас не наповнювати власне життя любов’ю, добром, правдою, милосердям, справедливістю та конкретними добрими справами.
Але християнство — це не очікування смерті. Це повноцінне життя з Богом уже тут і сьогодні. Життя, в якому віра підтверджується не показовими словами, а щоденними вчинками та виконанням Божих Заповідей.
Бо можна фізично жити — і духовно бути мертвим. Саме тому Христос закликає нас не залишатися серед «мертвих», а йти за Ним і жити.
Не обирай смерть ще за життя. Живи, люби, твори добро, служи людям, бережи дане Богом життя і наповнюй його змістом та радістю. Бо шлях до вічного життя починається з того, як ти живеш сьогодні.
✠ Єпископ Віктор Бедь
м. Ужгород
2 вересня 2026 року