Віктор БЕДЬ
Засновник сучасної держави Україна — народний депутат,
народний депутат України першого скликання,
голова Всеукраїнського товариства
борців за незалежність України у ХХ столітті
м. Ужгород
31 серпня 2026 року
Велика геополітика позбавлена сентиментів, жалю та моралі. У ній панує винятково цинічний прагматизм. Про це треба говорити відкрито, чесно й на повний голос, відкинувши фальшиві ілюзії, пафосні гасла та заспокійливу пропаганду, якими заколисують наше змучене суспільство.
Україну звично величають «щитом Європи» та «гарантом безпеки континенту». Проте за цими гаслами криється страшна й неприкрита правда: західному світу вигідно, щоб російський агресор виснажувався і знекровлювався саме на нашій землі — коштом щоденної загибелі цвіту української нації та перетворення наших міст і сіл на згарища. Поки Україна стікає кров’ю й витримує цей нелюдський удар, Європа виграє час для власного переозброєння, нарощує свій військовий потенціал і з радістю приймає мільйони працьовитих, освічених українців, які рятують себе, свої сім’ї та своїх дітей від загибелі.
При цьому слід відкрито говорити й про інший, украй цинічний бік цієї трагедії. Доки триває ця смертельно небезпечна російсько-українська війна, закордонні військово-промислові комплекси, транснаціональні технологічні гіганти та фінансові корпорації отримують астрономічні надприбутки, які миттєво обваляться з настанням миру. Та найогидніше те, що війна стала джерелом збагачення і всередині нашої країни: окремі представники владних кабінетів, навколооборонні ділки, провладні корупційні клани та наближені до них особи перетворили трагедію нації на надприбутковий бізнес, нарощуючи власні статки й політичний вплив, а також утримуючи владу коштом крові українських воїнів і міжнародної допомоги.
Геополітичні гравці завжди дивляться на крок уперед: для багатьох ця війна — лише фаза, після якої вони знову сядуть за стіл переговорів із Москвою — домовлятися про нафту, газ, золото, титан і ліс. А частина української політичної верхівки тим часом цинічно розглядає продовження війни як зручний спосіб уникнути політичної та юридичної відповідальності, законсервувати свою владу й гарантувати собі доступ до неконтрольованих фінансових потоків.
Якщо Україна й надалі за інерцією безмовно погоджуватиметься воювати «до останнього українця», ніхто ззовні цьому не перечитиме. Українську землю без людей та її природні ресурси потім просто поділять між собою чужинці. Але чи хочуть цього самі українці? Чи має наш народ нескінченний ресурс для самознищення заради чужих інтересів та корупційних апетитів? Відповідь категорична: ні, українці цього не хочуть, не заслуговують і більше не можуть платити таку ціну! Українці прагнуть жити, народжувати дітей, відбудовувати власну країну й мати майбутнє, а не зникнути з карти світу.
Це не просто загроза — це катастрофа! Продовження російсько-української війни на виснаження веде до винищення нашого генофонду, демографічного обвалу, втрати майбутніх поколінь і фактичного руйнування державності. Українська земля без української нації перестає бути Україною! Без нації не може існувати й розвиватися національна держава.
Саме тому сьогодні крик реальності, голос зболеної душі та безапеляційна державницька вимога часу зливаються в одне: російсько-українську війну потрібно якнайшвидше й неодмінно зупинити, а Україні — вийти з неї!
Зупинити її потрібно негайно, щоб зберегти найцінніше — життя українських воїнів і громадян, державну незалежність та саму Україну.
Це вимагає рішучих і невідкладних дій на всіх рівнях:
Наступальна дипломатія, переговори та зупинення кровопролиття.
Україна має відкинути самообман і перейти до жорсткої, прагматичної та наступальної дипломатії. Потрібно чинити максимальний тиск на союзників, домагаючись реальних гарантій безпеки, а також невідкладно шукати дієві міжнародні переговорні формати й можливості для прямих двосторонніх переговорів з агресором — Російською Федерацією. Необхідно йти на розумні й реалістичні компроміси та досягати домовленостей заради головної мети: припинити бійню, зупинити бойові дії, досягти миру й зберегти державну незалежність України на підконтрольній їй території, врятувавши українців від тотального фізичного винищення.
Створення власного ракетно-балістичного щита стримування.
Ніякі папірці чи чужа допомога не гарантують миру. Щоб агресія ніколи не повторилася, Україна зобов’язана якнайшвидше розгорнути потужне власне виробництво озброєнь — насамперед балістичних ракет та іншої далекобійної високоточної зброї. Лише гарантована здатність України завдати у відповідь невідворотного нищівного удару змусить будь-якого ворога рахуватися з нашим суверенітетом.
Тверезість і відповідальність української влади.
Чинна політична влада зобов’язана покласти край популізму, піару й брехні, розбазарюванню та розкраданню коштів державного і місцевих бюджетів, а також міжнародної допомоги, наданої союзниками. На часі — суворий реалізм, чесна розмова з народом, тотальна концентрація ресурсів для виживання нації, жорстке й повсюдне викорінення корупції та професійне управління країною. Влада повинна рятувати українську націю, а не влаштовувати нескінченні політичні шоу й годувати суспільство заспокійливою брехнею.
Вистояти, якнайшвидше вийти з війни, врятувати життя людей, зупинити винищення нації, зберегти державну незалежність України на підконтрольній їй території та створити передумови для відродження й утвердження могутньої Української Держави — саме це і є наш єдиний шлях до справжньої Перемоги.
Слава Україні! Героям Слава!