Допущення, а згодом — жахливі й руйнівні наслідки російсько-української війни 2014–2026 років стали результатом як дій, так і бездіяльності представників найвищої політичної влади України протягом усіх 35 років відновленої державної незалежності — без винятків.
Головною стратегічною помилкою після 24 серпня 1991 року стало збереження при владі колишньої комуністично-радянської номенклатури КПРС — промосковських і відверто московських противників української державності. Саме це заклало фундамент подальшого ослаблення держави, її внутрішньої деградації та поступового розвалу інституцій.
Системні помилки в організації влади, відсутність належної політичної відповідальності, кадрова безпринципність, корупційна замкнутість управлінських кіл, стратегічна короткозорість та політичне інородство — як відчуження від українських національних інтересів — створили передумови для тієї катастрофи, яку нині переживає українська нація.
Але не менша відповідальність, на жаль, лежить і на самому українському народі — сьогоднішній головній жертві цієї війни. Протягом 1991–2026 років значна частина суспільства часто легковажно, емоційно або байдуже ставилася до формування державної й місцевої влади. Саме така безвідповідальність у виборі, толерування популізму, зневага до професійності та державницької позиції й привели до крайніх негативних і руйнівних наслідків.
Головне питання сьогодення:
- чи здатен цей самий народ після завершення російсько-української війни провести реальне очищення влади та здійснити справжню політичну люстрацію?
Поки що залишаю це питання без відповіді.
Бо, на жаль, маю серйозні сумніви щодо ствердного сценарію.
Одна з головних причин — катастрофічна оскуділість справжніх, непідкупних національних лідерів. Бажаючих влади й необмежених вигод від неї — безліч.
Готових же саможертовно, патріотично й професійно служити українській нації — нині вкрай мало.
Без справжніх і гідних провідників народ ризикує перетворитися не на могутню, об’єднану і сильну націю, а на розпорошену спільноту індивідуалістів, де кожен вважає себе найрозумнішим чи найхитрішим, але не усвідомлює, що за таких умов сам заганяє і себе, і інших у пастку історичних поразок.
Тож для початку — розумнішаймо.
Робімо чесні й відповідальні висновки з допущених помилок.
Єднаймося в національній і духовній солідарності.
Плекаймо національних провідників серед кращих синів і дочок українського народу — а не серед запроданців, зрадників, корупціонерів та інородців, чужих українській державності й національним інтересам.
Лише тоді перемога, розквіт і гідне життя стануть нашою реальністю в Україні.
Віктор БЕДЬ
голова Всеукраїнського товариства
борців за незалежність України у ХХ столітті
м. Ужгород
24 лютого 2026 р.