Віктор БЕДЬ, Юліан БЕДЬ
Газета «Срібна Земля»
17 лютого 2026 р.
15–16 лютого 2026 року державний секретар США Марко Рубіо здійснив офіційний візит до Будапешта (Угорщина) та Братислави (Словаччина). Ця поїздка привернула увагу не лише дипломатичних кіл, а й політичних аналітиків у Європейському Союзі.
16 лютого в Будапешті пролунала публічна заява про підтримку чинного прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана напередодні парламентських виборів, призначених на 12 квітня 2026 року. Того ж дня в Братиславі відбулася спільна публічна поява Марко Рубіо та прем’єр-міністра Словацької Республіки Роберта Фіцо.
Події відбулися менш ніж за два місяці до парламентських виборів в Угорщині та в умовах дванадцятого року російсько-української війни (2014–2026).
Чи є це звичайною дипломатією? Чи ознакою ширших змін у трансатлантичних відносинах?
Факти
15 лютого Марко Рубіо розпочав центральноєвропейський етап свого візиту. Наступного дня, 16 лютого, в Будапешті відбулися зустрічі з керівництвом Угорщини, під час яких американська сторона публічно висловила підтримку чинному прем’єру Віктору Орбану.
Парламентські вибори в Угорщині мають відбутися 12 квітня 2026 року, і нинішня кампанія проходить у складному внутрішньоєвропейському та безпековому контексті.
Того ж 16 лютого в Братиславі відбулася спільна прес-конференція Марко Рубіо та Роберта Фіцо. Було наголошено на двосторонньому партнерстві та співпраці між США і Словаччиною.
Жодних різких або відверто конфронтаційних заяв щодо Європейського Союзу чи України під час цих заходів не пролунало. Проте сам політичний контекст надав подіям ширшого значення.
Аналіз
У період війни кожен публічний жест великої держави має стратегічну вагу.
Угорщина і Словаччина протягом останніх років займають особливу позицію всередині Європейського Союзу щодо санкцій проти Російської Федерації, енергетичних рішень та обсягів військової підтримки України.
Коли у передвиборчий період у Будапешті звучить сигнал підтримки чинної влади з боку високопосадовця США, це сприймається як фактор, що виходить за межі протокольної дипломатії.
Йдеться не про формальну підтримку Кремля. Однак геополітика оцінює не лише наміри, а й наслідки. Якщо внутрішня єдність Європейського Союзу послаблюється, це автоматично розширює простір маневру для держави-агресора.
У ситуації повномасштабної війни будь-яка публічна підтримка урядів, які демонструють обережність або скепсис щодо санкційної політики, сприймається як фактор, що впливає на стратегічну єдність Заходу. Навіть якщо формально курс не змінюється, зміна тональності може мати довгострокові наслідки для архітектури безпеки Європи.
Чи змінюється трансатлантична модель?
Після Другої світової війни відносини між США та Європою будувалися на інституційній солідарності, колективній безпеці та спільних принципах.
Події 15–16 лютого 2026 року в Будапешті та Братиславі демонструють тенденцію до персоналізації політики — коли акцент переноситься на взаємини між конкретними політичними лідерами.
Чи є це тимчасовим явищем, пов’язаним із політичними циклами у США та Європі? Чи початком глибшої трансформації трансатлантичної моделі? Відповідь залежатиме від подальших рішень Вашингтона, Брюсселя та результатів виборів 12 квітня 2026 року.
Український вимір
Для України ключове питання — стратегічна стабільність підтримки з боку міжнародних партнерів у період повномасштабної війни.
Необхідна системна багаторівнева робота:
- з Конгресом США та його профільними комітетами;
- з американською безпековою та експертною спільнотою;
- з урядами та парламентами держав-членів ЄС;
- з громадянським суспільством;
- з релігійними організаціями США та Європи, які мають значний моральний і суспільний вплив.
Для України принципово, щоб підтримка з боку США залишалася не ситуативною, а інституційно закріпленою — незалежно від виборчих циклів і політичної персоналізації.
Питання справедливого миру, відповідальності агресора та захисту міжнародного права — це не лише дипломатія, а й питання цінностей.
Європейський аспект
2026 рік може стати випробуванням для внутрішньої єдності Європейського Союзу.
Якщо після виборів 12 квітня 2026 року в Угорщині політична лінія прем’єр-міністра Віктора Орбана — орієнтована на пріоритет національного суверенітету над спільними рішеннями ЄС та більш стриману позицію щодо санкційної політики — отримає новий мандат, керівництву Європейського Союзу доведеться або посилювати внутрішню консолідацію держав-членів, або переглядати механізми ухвалення рішень у сфері санкцій і безпеки.
В умовах війни будь-яка внутрішня поляризація Європи має стратегічні наслідки для безпеки континенту.
Висновок
Події 15–16 лютого 2026 року в Будапешті та Братиславі — це не сенсація, а сигнал.
Сигнал про те, що підходи у відносинах між США та Європейським Союзом можуть змінюватися — від традиційної інституційної солідарності до більш персоналізованої політики союзів.
Чи стане це поворотом у стратегічному курсі — покаже розвиток 2026 року та результати виборів 12 квітня.
Для України ж головне — діяти системно, стратегічно й без ілюзій, зберігаючи державницьку тверезість у період великих геополітичних змін.
В умовах війни стабільність союзів — це не питання дипломатичного стилю, а питання безпеки держав.