Кирило Чаплай
Інформаційно-аналітична редакція газети «Срібна Земля»
м. Ужгород,
6 серпня 2025 року
Аналіз скандальної ініціативи Міноборони України щодо переодягання армії у нову форму в умовах масштабної російсько-української війни
У чому суть?
У серпні 2025 року Міністерство оборони України, яке нині очолює Денис Шмигаль, оголосило про зміну стандарту військової форми: замість камуфляжу ММ‑14 (у народі — піксель) планується поступово впровадити Multicam (ММ‑25).
Пояснення міністерства — логістичні, функціональні та наближені до стандартів НАТО. Але в суспільстві, серед військових і волонтерів — серйозні сумніви.
Ключове питання: чи доречно це рішення в умовах повномасштабної війни, нестачі ресурсів та щоденної боротьби за життя?
Що пояснює Міноборони?
Multicam, за словами Міноборони, краще маскує у різних природних умовах, довговічніший і відповідає міжнародним стандартам.
Заміна, кажуть у МО, буде поступовою, піксель поки не зникає повністю.
Однак: немає публічного кошторису, відсутні точні обґрунтування необхідності саме зараз, закупівлі — непрозорі.
Чи це справді на часі?
Можливо, оновлення військової форми й доцільне в перспективі. Але наразі фронт потребує зовсім іншого:
- тисячі дронів, РЕБів, засобів зв’язку, оптики, бронетехніки та автівок;
- реабілітації та компенсацій для поранених;
- підвищення боєготовності, а не стилізації.
Враження таке, що естетика та стандартизація витіснили базову логіку виживання.
І це — в умовах, коли кошти на оборону є переважно результатом наполегливої зовнішньої міжнародної підтримки, а не профіциту бюджету.
Непрозорість як ризик
Скільки коштує один комплект Multicam? Яка очікувана кількість? Хто виробник?
Закупівлі не афішуються, а тендери — не в публічному доступі.
Українське суспільство вже пам’ятає: яйця по 17 гривень, “дронові відкати”, гуманітарні маніпуляції — все це стало ганьбою, що коштує життів і довіри.
І хоча жодного офіційного розслідування чи доказів корупції в новій ініціативі Міноборони України наразі немає, усе виглядає як чергове «мутне рішення», на яке немає суспільного запиту.
Державна відповідальність: хто стоїть за рішенням?
Президент України Володимир Зеленський, як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, не може бути осторонь подібної ініціативи. Саме він несе пряму конституційну відповідальність за боєздатність війська, ефективність оборони та моральну стійкість нації.
Міністр оборони України Денис Шмигаль — людина з цивільної вертикалі виконавчої влади, а не військовий.
Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко — економіст і управлінець, яка лише формує урядову лінію в умовах кадрових змін.
Усі ці ланки — Президент, Уряд, МО — мають усвідомлювати: будь-яке рішення в тилу має прямі наслідки для фронту.
Пріоритети чи декларації?
Рішення про нову військову форму — це:
- не критична модернізація;
- не технічна революція;
- не відповідь на стратегічну потребу фронту.
Це — косметичне оновлення, що може мати політичну чи бізнесову мотивацію. Воно не підкріплене відкритою стратегією, аргументацією чи аналізом.
І головне — воно викликає суспільний спротив та зневіру. А це в умовах російсько-української війни не менш небезпечно, ніж втрати на передовій.
Підсумковий висновок
Не форма воює, а люди. Не тканина рятує життя, а передова зброя, оснащення, логістика, мотивація, командування.
Україна має шанс перемогти російських окупантів лише тоді, коли її Армія буде добре озброєна й забезпечена, а державна влада — підзвітна, чесна й відповідальна перед власним українським народом.
Multicam, можливо, і потрібен. Але точно не тоді, коли кожна гривня в умовах російсько-української війни — на вагу життя, а кожне рішення державної влади має бути публічним, морально виправданим і стратегічно обґрунтованим — винятково заради перемоги над московськими окупантами.