14 липня 2025 року під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в Трапезному храмі святих Антонія і Феодосія Печерських на території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври відбувся черговий щорічний Архиєрейський Собор автокефальної Православної Церкви України.
Засідання Собору розпочалося спільною молитвою — молебнем на початок усякої доброї справи. У роботі Собору взяли участь 53 архієреї ПЦУ, за винятком тих, хто був відсутній з поважних причин.
Мукачівсько-Карпатську єпархію на Соборі представляв Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий єпархією.
На початку роботи Собору архієреї вшанували хвилиною мовчання та молитвою пам’ять усіх полеглих у боротьбі за незалежність і свободу України, а також піднесли многоліття воїнам-захисникам, які героїчно боронять Батьківщину від російського агресора.
Блаженнійший Митрополит Епіфаній виголосив ґрунтовну доповідь про життя і діяльність Православної Церкви України в період від попереднього Архиєрейського Собору, який відбувся 11 травня 2024 року. Після доповіді Предстоятеля відбулося обговорення актуальних питань церковного життя, що увійшли до порядку денного.
У результаті обговорення Архиєрейський Собор:
- затвердив усі рішення Священного Синоду УПЦ (ПЦУ), ухвалені з часу попереднього засідання;
- схвалив діяльність Митрополита Київського і всієї України Епіфанія Думенка та Київської митрополії;
- висловив Предстоятелю повну підтримку і довіру;
- підтримав викладені в Доповіді Предстоятеля оцінки та пропозиції для подальшого утвердження і розвитку Помісної Церкви.
Окрему увагу було приділено питанню міжцерковного діалогу: Собор підтвердив готовність ПЦУ до братнього спілкування з метою досягнення єдності українського православ’я довкола Київського престолу на засадах Томосу про автокефалію. Водночас висловлено жаль із приводу постійної ультимативної відмови керівництва Митрополії Московського патріархату в Україні від конструктивного діалогу. Водночас зазначено, що цей діалог поступово, хоча й неформально, відбувається на рівні релігійних громад.
Собор подякував духовенству та громадам, які протягом останнього року, керуючись власним вільним рішенням, долучилися до Православної Церкви України, засвідчивши єдність із Помісною автокефальною Церквою та вірність Томосу.
Архиєреї позитивно оцінили ухвалення Верховною Радою України закону про заборону адміністративного підпорядкування релігійних організацій в Україні релігійним центрам у державі-агресорі, а також висловили сподівання на його повноцінну і рішучу імплементацію органами державної влади.
Окрім цього, Архиєрейський Собор ухвалив текст Послання з нагоди 1700-ліття Першого Вселенського Собору (325 р.) та 1037-ї річниці Хрещення Русі-України (+988), звершуючи згадку про історичний подвиг святого рівноапостольного князя Володимира Великого.
У контексті утвердження правдивої історії початків християнства на давніх українських землях Скіфії-Русі слід наголосити, що Хрещення Русі-України у 988 році стало не початком, а закономірним етапом багатовікового процесу поступового поширення і ствердження християнської віри. Цей процес розпочався ще з апостольської проповіді святого Андрія Первозваного у Скіфських землях (І ст.), продовжився створенням і діяльністю Скіфської єпархії (кінець І — середина ІХ ст.), а також утворенням Української (Руської) Церкви з центром митрополії у Києві за правління святого блаженного Оскольда, Великого князя (кагана) Київського — представника династії князя Кия.
Такий історичний контекст дає змогу глибше усвідомити, що християнство є не лише духовною основою нашої церковної традиції, а й органічною складовою української державності, самобутності та національної ідентичності, що формувалися задовго до хрещення Київської держави за Володимира Великого.
Після розгляду всіх питань порядку денного Собор завершив свою роботу спільною молитвою.
Пресслужба МКЄ ПЦУ
