Аналізуючи виступи генерал-лейтенанта Збройних Сил України Сергія Наєва та інших українських високопосадових політиків та військовослужбовців, чітко усвідомлюєш всю бездарність і безвідповідальність в одному випадку, та халатність чи зраду в іншому випадку найвищого політичного і військового керівництва країни впродовж 34-х рр. від дня відновлення незалежності Держави Україна (24.08.1991) – по сьогодні, у наслідок чого українці опинилися безпомічно втягнутими у смертельно небезпечну російсько-українську війну 2014 – 2025 рр., а над Україною нависла загроза втрати своєї відновленої державної незалежності.
В обох випадках, на найвищому політичному чи військовому щабелі влади, у питаннях належного забезпечення національної безпеки та обороноздатності країни виявилися особи не здатні (з різних причин) виконувати належним чином функції держави в інтересах українського народу і Держави Україна, зате неймовірно талановито здатні до корупції, казнокрадства, запроданства, кумівства, земляцтва, піднесення себе і своїх наближених у рангах і званнях, самосхвалення, підлабузництва, чинопоклонства, пустопорожнього красномовства, безпринципності та перекладання відповідальності за недолугу політику та провальні дії на кого завгодно, тільки не на себе, за час реального перебування при державній владі та/чи займаючи високу владну посаду (політичну чи військову).
Це трагедія і глибока криза системи української кадрової політики та кадрового добору на найвищі політичні та військові посади в Україні, яка потребує невідкладного виправлення, радикальної реформи та удосконалення, які можна провести тільки за умови впровадження своєчасної, невідворотної та суворої відповідальності за допущенні свідомі чи не свідомі правопорушення в системі державного управління (політичного та/чи військового). І звичайно, досягнення позитивного результату, з метою усунення цього пагубного кадрового провалля, можливо досягнути тільки за умови піднесення загального рівня політичної і правової культури серед українського народу, відмови від сповідування згубного принципу «моя хата з краю» та вияву високої активності і відповідальності під час формування органів державної влади та місцевого самоврядування на виборах (чергових чи дострокових).
Бо, наразі, в усіх випадках крайнього катма, окрім знедоленого і попраного у правах українського народу, а от розповідаючих з розумним чи трагічним виглядом обличчя вчорашніх чи сьогоднішніх чинуш різних калібрів і звань, на своє виправдання, хоч греблю гати, як правило після того, як зняли з посади. Бо жодний з них, не зважаючи на нанесену шкоду українському народу і Державі Україна (нерідко трагічну і непоправиму), найперше на ниві забезпечення національної безпеки та обороноздатності, за власним бажанням чи на знак протесту з цих посад не йшов, тай не йде самий, доки не попросять чи не попруть…
Віктор БЕДЬ,
голова Всеукраїнського товариства
борців за незалежність України
м. Ужгород,
16.02.2025 р.