Міністри закордонних справ Британії та Франції Девід Кемерон та Стефан Сежурне написали спільну колонку в The Telegraph щодо безпекової ситуації у світі і заявили про «оновлення Антанти» — воєнного блоку часів Першої світової.
Дипломати зазначають ціль — «щоб перемогти Росію», яка на початку минулого століття була учасником цього союзу. Вона має програти війну, адже «якщо програє Україна, програємо ми всі».
Це лише риторика чи справді злам у розумінні європейських партнерів, як протистояти російському диктатору Володимиру Путіну, в ефірі Radio NV розповів дипломат, експерт-міжнародник Руслан Осипенко.
Я думаю, що це, скоріше, злам. І він буде поступово рухатися в бік того, що Європа буде шукати свою стратегічну ідентичність і відстоювати її.
Давайте просто факти проаналізуємо. За останній місяць у нас що з’явилося? У нас відродився Веймарський трикутник — це діалог в політичній сфері між країнами, які не спілкувалися активно з 90-х років. Це Франція, Німеччина і Польща, тому що Польща орієнтувалася через голову Франції і Німеччини на Сполучені Штати Америки.
А зараз ми бачимо відродження такої військово-політичної складової – Антанти. Це Британія і Франція, дві ядерні держави, які розуміють і усвідомлюють ризики, які наближаються вже до Західної Європи.
І третій момент. Це означає те, що європейці вже не розраховують на Сполучені Штати. Після засідання на рівні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО лунали заяви. Я проаналізував ці заяви. Це говорить про те, що європейці усвідомили, що паралельно треба розвивати свої безпекові і оборонні структури, паралельно поки що з НАТО, не відмовляючись від НАТО. Але вони розуміють, що НАТО може і не виконати ті політичні і військові зобов’язання, які давало Європі.
Тому головний акцент був зроблений на єдності європейців, на силі і на співробітництві. Тобто, щоб вони могли розвивати, наприклад, свої ВПК. Вони зараз сконцентрувалися на військово-промисловому комплексі, відродженні армій. А це говорить про те, що вони не вірять вже Сполученим Штатам Америки, вони не покладаються повністю, на 100% на них. [Не вірять], що Сполучені Штати, якщо будуть бомбити, умовно кажучи, Литву, зможуть накрити ядерною парасолькою всю Європу.
І тому дві ядерні держави, як локомотиви… Вони також, нагадаю, постійні члени Радбезу ООН. Це не просто ядерні держави, а постійні члени Радбезу ООН, які брали участь у Ялтинській угоді розподілу світу і створенню всіх безпекових структур, що дало нам можливість 70−80 років жити безпечно. От дві держави висловлюють занепокоєння: Штати пішли в внутрішню дискусію, а вони перебирають на себе більше відповідальності.
Ми бачимо, що зараз вони всі дивляться на [спікера Палати представників Майка] Джонсона: поставлять Сполучені Штати Америки на голосування законопроєкт про допомогу Україні чи не поставлять. Тому що це другий неправильний сигнал, який подають Сполучені Штати Москві – свідомо чи підсвідомо.
Перший сигнал був про те, що Україна не отримає запрошення на ювілейному саміті, хоча це друга поспіль відмова. У Вільнюсі нам відмовили дати політичне запрошення. І зараз фактично вже кажуть: «Не завищуйте очікування, запрошення не буде. Ми придумаємо для вас якусь формулу, планчик якийсь, будете рухатися за цим планом, наближатися до НАТО. Але НАТО ми вам не дамо».
Сполучені Штати лишають собі це питання для великого геополітичного розміну з російсько-китайським альянсом — для перемовин з Китаєм більше, ніж з Москвою. Просто Москва є виконавцем волі Китаю на землі, але вони діють в альянсі.
І тому ми і бачимо відродження і Веймарського трикутника, і Антанти, тому що європейці занепокоєні невірною чи помилковою позицією Сполучених Штатів Америки.
Джерело: nv.ua