Хочу звернути вашу увагу на дуже важливі, на мій погляд, речі, які сьогодні спостерігаються в нашому житті сьогодні, особливо для деякої частини мешканців України, залишається незрозумілим – хто такі русини та хто такі українці.
З цього приводу хочу наголосити, що в публічному просторі періодично видавалися та й продовжують видаватися ряд праць, які розтлумачують дане питання. Протягом останніх 8-ми століть наш народ за час існування нашої національної держави значно ослаб, тому його частини різними способами завоювали, присвоювали сусідні більш міцніші сусіди. Основна частина Русі потрапила під колоніальне володіння московського (татарського) царства, яке переконалося в древності, значимості історії, культурі, релігійно- духовному верховенстві Русі, тому й виникло бажання забрати в нашого народу його історичну назву та та продовжувати розбудову своєї імперії. Наші предки ментально, духовно і історично значно відрізнялися від цього чужинського абсолютно на нього не подібного народу, тому русичі почали себе називати іменем, яке побутувало – українцями. Цей процес просувався зі сходу на захід по мірі зростання звʼязків між східняками і західняками. Дуже аргументовано ці процеси викладено в книзі Наконечного Євгена «Украдене імʼя» (Чому русини стали українцями).
За роки незалежності видано масу книжок видатних вчених українців, які в свій час написали праці з історії України, етнографії, культури, духовності, етнофілософіі, фольклору і т. д. Я згадую з якою цікавістю на початку 90-х років зачитувався працями іноземців, які описували Україну 400-250-літньої давності – Гійом Левалес де Боплан, Проспер чітко Меріленд, Пʼер Шевальє, Жан Бенуа Шерер. Сьогодні наші громадяни часом не знають нашої історії.
За роки незалежності виросло нове покоління істориків, які не вміють розставити вірно акценти тої чи іншої історичної події, або в традиціях радянської історії висвітлюють різні важливі історичні події, а перш за все систему знищення українців систематичними голодоморами.
Ми українці чітко повинні знати і всім нагадувати, що в СРСР ми зазнали нищівного гноблення, дискримінації за всіма ознаками – національної, мовної, релігійної, культурної. Імперська радянська влада використала найжахливіший метод упокорення українців, здійснивши три жахливі голодомори – 1921—1923 років, 1932—1934 років та 1946-1947 років. Тільки в результаті цих голодоморів було жахливо знищено від 12 до 15 мільйонів українців. В результаті панування радянської імперії по різним оцінкам демографії та істориків було знищено від від 35 до 45 мільйонів українців, це вже не враховуючи русифікацію українців, яку систематично здійснювала москва. До Незалежності України ми йшли, проводячи постійну боротьбу, навіть часом цього не усвідомлюючи.
Ми повинні постійно нагадувати нашій владі, що тотальна русифікація українців – це не історичний вибір українців, а наслідок планомірної політики проти корінної, а сьогодні державотворчої нації.
Сьогодні в Україні не може бути російськомовних українців, бо «так історично склалося» – це брехня.
Сьогодні під час боротьби свідомих украінців за своє існування ми не маємо права забувати і нехтувати памʼять українців, знищених тоталітарними режимами, тому памʼятники, музеї борцям за волю України та жертвам тоталітарних режимів, в тому числі і голодоморів, мають фінансуватися і будуватися.
Слава Україні !
Олександр ЧЕРЕПАХА Голова Закарпатської КО НРУ
