Закарпатська крайова організація
Народного Руху України
Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося потім гірко любити — втративши.
В’ячеслав Чорновіл

Закарпатська обласна рада ігнорує Закон України про «Декомунізацію»

94 переглядів

Як ми вже писали раніше, в кулуарах Закарпатської ОВА на стінах розміщені портрети керівників області часів радянської окупації нашого краю, що порушує Закон України про «Декомунізацію». Аналогічна ситуація в Закарпатській обласній раді, стіни якої заповнені портретами представників компартії, які мали пряме відношення до політичних та релігійних репресій в Закарпатській області. Для прикладу назвемо наступних:

Гарагонич Іван – закарпатський комуніст, уродженець Чинадієва, з грудня 1944 року на Закарпатті, з січня 1945 року інструктор Центрального комітету Комуністичної партії Закарпатської України, з 15 березня 1945 року по вересень 1947 року перший секретар Мукачівського окружкому партії. Навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ у Києві, після чого працював другим секретарем Мукачівської окружкому партії, а з грудня 1950 року знову першим секретарем. З 1951 року по 1952 рік другий секретар Закарпатського обласного комітету КП(б)У, а з 1952 року по червень 1955 року керував трестом «Закарпатліспром». З червня 1955 по червень 1963 року голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих. Саме Гарагонич є одним з винуватців силового загнання селян в колгоспи у мукачівському районі. За свої злочини нагороджений «Орденом Леніна».

Русин Василь – комуніст, уродженець Мукачівщини, під час Другої світової очолював один з «червоних» партизанських загонів, задачею якого була і боротьба з українським підпіллям. За злочини проти українських націоналістів отримав Ордени «Вітчизняної Війни» І та ІІ ступенів. У 1945 році очолив Спеціальний суд Закарпатської України, потім працював головою обласного суду і прокурором Закарпатської області, а у 1952 році заочно закінчив Львівський університет. З червня 1963 року по 1974 рік голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих, з 1974 року був заступником міністра соціального забезпечення УРСР. Русин є винуватцем масових депортацій закарпатців на Сибір та Середню Азію.

Мальованик Михайло – член КПРС з 1962 року, закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту імені Калініна. До 1974 року працював інструктором Ужгородського міського комітету КПУ, заступником начальника технічного контролю і начальником цеху Ужгородського машинобудівного заводу, був звільненим секретарем партійного комітету Ужгородського машинобудівного заводу. У 1974—1980 роках завідувач промислово-транспортного відділу Закарпатського обласного комітету КПУ. У 1981 році закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1980 — грудні 1984 року заступник голови виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів, голова обласної планової комісії. У грудні 1984 – квітні 1990 року голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів, а у 1990—1991 роках — голова Закарпатського обласного комітету народного контролю.

Волощук Михайло – комуніст, уродженець Міжгірщини, з 1954 року завідувач відділу організаційної і кадрової роботи Сталінського районного комітету ЛКСМУ міста Львова, 2-й секретар Ленінського районного комітету ЛКСМУ по пропаганді й агітації міста Львова. Член КПРС з 1956 року, секретар Львівського міського комітету ЛКСМУ по пропаганді й агітації. У 1957 році закінчив вечірнє відділення планово-економічного факультету Львівського торгово-економічного інституту за спеціальністю «економіст торгівлі». З 1959 року заступник завідувача відділу пропаганди й агітації Закарпатського обласного комітету ЛКСМУ, інструктор ЦК ЛКСМУ в Києві. З 1960 року 2-й секретар, з 23 вересня 1961 по 1963 рік — 1-й секретар Закарпатського обласного комітету ЛКСМУ. З 1963 року навчався в Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві, яку закінчив у 1966 році, кандидат економічних наук (1966), доцент. З 1966 року заступник начальника Закарпатського обласного управління культури, 1-й секретар Воловецького районного комітету КПУ Закарпатської області, з 1970 по 1974 рік — інспектор ЦК КПУ, з квітня 1974 по грудень 1984 року — голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів. З 1984 по 1990 рік проректор Ужгородського університету, а з 9 лютого 1990 по 2 липня 1991 року 1-й секретар Закарпатського обласного комітету КПУ, одночасно з квітня 1990 по жовтень 1991 років голова Закарпатської обласної Ради, голова виконкому Закарпатської обласної ради.

Дорчинець Дмитро народився 24 жовтня 1937 року в селі Липча Хустського району Закарпатської області. Закінчив Московську вищу школу МВС СРСР, трудову діяльність розпочав 1955 року електрослюсарем шахти «Комінтерн» у Кривому Розі. З 1962 по 1992 рік працював на різних посадах в органах внутрішніх справ: дільничним уповноваженим Жовтневого РВВС Кривого Рогу, оперуповноваженим карного розшуку Хустського РВМ, старшим оперуповноваженим карного розшуку Воловецького РВВС, інспектором карного розшуку Хустського РВВС, заступником начальника Хустського РВВС, начальником Виноградівського РВВС, начальником відділення карного розшуку УВС Закарпатського облвиконкому. У 1989 році призначений першим заступником начальника УВС Закарпатського облвиконкому. З 1990 року депутат облради, до цього обирався депутатом Виноградівської районної та Ужгородської міської рад народних депутатів. З 29 квітня 1992 до травня 1994 року голова Закарпатської обласної ради. У 1992—1994 роках Народний депутат України, член комісії з питань правопорядку та боротьби із злочинністю. З травня 1994 до грудня 1995 року начальник УВС Закарпатської області.

Михайло Країло – комуніст, уродженець Тячівщини, У 1961–1962 роках інструктор організаційного відділу Тячівського райкому КПУ. У 1962–1965 роках звільнений секретар парткому, голова робіткому Усть-Чорнянського лісокомбінату. З 1965 по 1972 рік голова виконкому Тячівської райради народних депутатів. Після закінчення Вищої партійної школи при ЦК КПРС у 1973–1981 роках директор Перечинського лісокомбінату. У 1981–1986 роках начальник управління харчової промисловості Закарпатського облвиконкому. З 1986 року по 1988 рік заступник облагропрому, начальник управління харчової промисловості. З 1988 року генеральний директор виробничого об’єднання продтоварів облагроради. З 6 квітня до грудня 1990 року голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів. З грудня 1990 року заступник голови виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів.

Іванчо Іван – уродженець Мукачева , комуніст, у 1978 році обирається секретарем, а згодом другим секретарем Берегівського райкому партії. З червня 1984 по квітень 1992 року Іванчо І. В. обирається головою виконкому та головою Берегівської районної ради народних депутатів. З квітна 1992 по червень 1993 року Іванчо І. В. працює начальником управління зовнішніх економічних зв’язків Міністерства зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі України по Закарпатській області.

Кічковський Михайло – комуніст, уродженець Міжгірщини, займав багато посад в компартії, був комуністичним пропагандистом , адже очолював багато газет місцевого значення.

Треба добавити, що є і портрети вже сьогоднішніх керівників облради, які не були членами компартії, але їхній патріотизм викликає сумнів, адже ці особи були замішані в багатьох політичних та корупційних скандалах.

Газета “Срібна Земля”,

Олександр Тиводар