Днями прочитав у новинах черговий матеріал про “милу” співпрацю росіян з українцями. Цього разу – хокей. Дуже любив київський “Сокіл” здавна і радів його успіхам! Радий його відродженню й тепер. Але знову йде якесь недолуге виправдання, у даному випадку його керівництва, щодо політики співпраці з росіянами під час війни. Цитую: “Бо ці хлопці до відносин між країнами, м’яко кажучи, не причетні. Ці хокеїсти далекі від політики”…
Ось тут вибачайте!!! Це ж знову починається “впарювання” цінностей “какаяразніца” й відмахування від політики. Та ні, шановні, це і є політика. Бо ж виховання молоді в українському середовищі – це теж політика. І ще й ого яка!
Тому підкреслю: ПОКИ ВІЙНА, ТО ВСЕ – ПОЛІТИКА! Від початку і до кінця! Небезпечно сприймати слова, що спорт, музика, танець, малюнок, вірш і т.д. є поза політикою. Ні! Це політика! І людей немає поза політикою, бо вони і є політика! Все політика! Бо війна!
Чи є виправдання? Є звичайно. Тільки для ренегата, низькосвідомої та національно слабодухої істоти, ворога і зрадника. А ті, хто думає, що війна це забавка і вона десь далеко, й обійде його стороною, то нехай прозріє, бо згине скоріше ніж інші.
ВІЙНА ТУТ, А ВОРОГ ПОРУЧ… І він з нами співає, танцює, жартує, займається спортом і обіцяє щастя тут і зараз. Він навіть каже, щоб ти не хвилювався і не переймався нічим, не витрачав свій дорогоцінний час на такі розмови, не вступався за Стерненків і Ріффів, не думав про політику, культуру, мову й церкву, про різні виборчі “дурниці” й не слухав тих, хто застерігає від біди. Ворог каже, що все добре і що все зробить за тебе. І матимеш щастя… Відразу… Але ніколи не забуваймо слів Фердинанда Порше – “ХОЧЕШ ЗРОБИТИ ЩОСЬ ДОБРЕ, ЗРОБИ ЦЕ САМ”. А від себе додам – пам’ятаймо, що ворог поруч. Бо війна! І все навколо неї – політика! І тільки ми самі, а не хтось за нас, визначає міру відповідальності за нашу таки долю!
Маріан ТОКАР,
голова Координаційної ради
Закарпатської крайової організації Народного Руху України