Закарпатська крайова організація
Народного Руху України
Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції, сила закону, а не закон сили, добробут народу, а не всенародні злидні, громадське порозуміння, а не громадська ворожнеча, демократія, а не диктатура.
В’ячеслав Чорновіл

Політики та суспільство. Коридори влади 2021

32 переглядів

З приходом до влади людини з шоу-бізнеса й без того гарячі політичні баталії в Україні перетворилися на суцільне реаліті-шоу.

Однак за публічними заявами, які транслюються на телебаченні та в соцмережах,  завжди ховається дещо більше.

“Українська правда” слідкує за стосунками між політиками і суспільством і за тими  рішеннями і процесами, які змінюють життя українців. Зараз пропонуємо згадати, які події і дії відбувалися у 2021 році через суспільно-політичні тексти УП.

 

Серед 1 128 214 статей в українській Вікіпедії досі немає жодної про першу в новітній історії Україні системну війну влади та олігархів.

Тим часом, якби довелося обирати слово року, що найчастіше зустрічалося в українському політичному словнику 2021-го, ним безперечно могла би бути “деолігархізація”.

Починаючи з лютого, новини з антиолігархічних фронтів з’являються майже щодня. А ближче до кінця року бойові дії перейшли до “гарячої” фази. Напрямком стратегічного удару влада обрала найбагатшу людину країни Ріната Ахметова та його бізнес-імперію.

“Українська правда” уявила, як виглядала б станом на грудень 2021 року поки що неіснуюча стаття про Першу антиолігархічну війну у Вікіпедії.

 

Ще ніколи не було в Україні такої влади, з якою Рінат Ахметов не знайшов би спільної мови.

Ставши президентом, свою історію стосунків з донецьким олігархом volens nolens мусив розпочати і Володимир Зеленський.

Спершу Ахметов з готовністю відгукувався на прохання нового президента: то проінвестувати в закупівлю “швидких”, то підкинути 300 мільйонів на боротьбу з COVID-19.

За іронією долі, всього за рік, восени 2021-го, саме канали Ахметова стали прихистком для більшості критиків Зеленського. Криза стосунків стала очевидною. Але що за кішка пробігла між президентом та олігархом?

“Українська правда” ледь не з самого початку загострення слідкує за розвитком ситуації, і намагалась розкрити суть конфлікту у декількох текстах.

 

“Не треба оце “Володимир Олександрович”. Я не монумент і не пам’ятник”, – так говорив про себе Зеленський при знайомстві з журналістами “Української правди” перед першим туром президентських виборів.

Те, що відбувається навколо особи Зеленського останні півтора роки, є повною протилежністю сказаного ним тоді. 

Із свого хлопця і відкритого бізнесмена президент перетворився на типового закритого політика: кортежі, кулуарні домовленості, режимна держдача під постійним захистом держохорони.

 

“Ілля Павлюк? Хороший мужик. Правда, запійний”. 

Приблизно таку фразу журналісти УП за останні тижні чули з десяток разів від “слуг народу” різного рівня впливовості. 

Ім’я Іллі Павлюка загалом мало що каже широкому загалу, його рідко згадують на телебаченні. Врешті, навіть у Google, який, здавалося б, знає усе про всіх, можна знайти лише кілька нечітких фото цього чернівецького бізнесмена.

Така не-присутність Іллі Павлюка у медійному полі по суті своїй дивовижна річ, якщо врахувати, який політичний вплив ця людина має у реальному житті.

 

Однією з найчастіше обговорюваних (переважно з сумом) тем стали чвари у “Голосі”.

Міжусобна війна в партії цього року муляла око ледь не кожному користувачу Facebook. Тут заява партії, там – коментар “опозиції” тієї ж партії. 

Насправді ця війна, як і будь-яка інша, мала свої передумови та приводи. А також – приховані ознаки, які лише з часом вийшли на поверхню.

 

Окремим напрямом роботи УП стали дослідження роботи українських спецслужб. Почали цей рік з розповіді про затримання СБУ свого співробітника Юрія Расюка, якого  запідозрили в організації нападу.

 Жертвою мав бути начальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов.

“Українська правда” отримала з власних джерел матеріали справи. Це документи, які слідство передало в суд, коли просило взяти під варту Расюка. Переважно вони стосуються саме затриманого полковника. Однак у них фігурують й інші імена та деталі розслідування.

 

УП також уважно слідкувала за “справою ПВК Семенченка”. 

Колишнього депутата і комбата запідозрили у кількох тяжких злочинах.

Цей матеріал цього року найбільше читали на сторінках УП, у чому велика заслуга Соні Лукашової, яка завжди прискіплива до деталей.

 

Ще одна історія, яка стала предметом розслідування УП, стала історія Валерія Шайтанова. 

Його затримали навесні 2020 року. Того дня це була одна з головних новин. Чоловік, що довгий час обіймав керівну посаду в СБУ, виявився, за твердженням слідства, агентом Росії.

Минуло більше ніж півтора року, і про одне з найгучніших викриттів більше не згадують. Досліджуючи матеріали слідства, “Українська правда” побачила в них дещо іншу історію. 

Джерело:pravda.com.ua