Закарпатська крайова організація
Народного Руху України
Слабкість нашої демократії в тому, що ми не були готові, небагато було таких лідерів, які дивилися далеко вперед.
В’ячеслав Чорновіл

Чому вищі військові стають “гарматним м’ясом” українського політикуму?

69 переглядів
Чому вищі військові стають 'гарматним м'ясом' українського політикуму?

Після чергового інформаційного буму у cправі “вагнерівців” (від автора – виступ на одному з телевізійних каналів “довго мовчавшего” колишнього очільника ГУР) та політичної істерії на його фоні “Путін нападе” хочеться сфокусувати погляд на ситуацію в іншій площині: використання військових в якості “гарматного м’яса” українського політикуму.

Безумовно, це явище в українській політиці не нове, але, здається, настав час глибокого його вивчення та оцінки. Тим більше, що політики добре навчилися маніпулювати тими, хто має високі рейтинги суспільної довіри.

Військові, яких затягують у політичну пастку, фактично стають заручниками ситуації. І як тут не пригадати віце-адмірала Володимира Безкоровайного, командувача ВМС України, за плечима якого стояв політичний процес розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР. Знаний флотоводець, безперечний авторитет для військових моряків у підсумку став “розмінною монетою” для тодішніх можновладців країни.

Спостерігаючи, як в майданівський та постмайданівський періоди на політичному небосхилі України “спалахують зірки” українських військових, втягнутих у справи “з душком”, напрошується питання: “Хто ж він такий – військовий у “політичному лоні”? Яке його, як говорять, “нутро”?

  • Слухняний “технічний депутат”, який відпрацьовує надані йому політиками дивіденди правильним натисканням кнопки у Верховній Раді України?
  • Працевлаштований, до однієї з державних структур наближених до колишнього президента, полковник, який проміняв власні погляди та переконання на генеральську зірочку і покору?
  • Чи політизований адмірал, який під виглядом розібратися з ситуацією в Криму в 2014-ому, звідти так і не повернувся та звинувачується в державній зраді?
  • А може когорта так званих “бойових генералів”, які проміняли честь та совість в угоду, не національним, а бізнес-політичним інтересам з перспективою утримання за гратами в СІЗО. А разом з тим їх політичні куратори залишаються на свободі, вишукуючи “новеньких жертв”.

Прикро спостерігати за вищими військовими керівниками, яких “приводять на посади” не за професіональними, а за політичними мотивами.

Які ж у них можуть бути ступені свободи в прийнятті стратегічних рішень?

Вочевидь – ніяких. Тому вони і скочуються в своїй діяльності або до ручного управління рівня комбата, або бовтаються у прірві тактичних рішень.

Можливо це і є причиною того, що в країні, де восьмий рік поспіль триває війна, не вщухають скандали навколо вищих військових посадових осіб, заплямованих політичними процесами. А стратегії, доктрини, державні програми, які б “довернули” економіку, її оборонно-промисловий потенціал та збройні сили на рейки перемог залишаються “на мертвому якорі”.

Джерело: obozrevatel.com