Закарпатська крайова організація
Народного Руху України
Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми — народ України.
В’ячеслав Чорновіл

Третій пішов: Чому Зеленський звільнив чергового голову Закарпатської облдержадміністрації

31 переглядів

Екс-голова ОДА Полосков став заручником політичної ситуації, залишитися на посаді в нього не було жодних шансівАнатолій Полосков, екс-голова Закарпатської ОДА. Фото “Шато-Чизай” 

Президент Володимир Зеленський звільнив Анатолія Полоскова “згідно з поданою ним заявою”. Указ датований 18 листопада, однак з’явився на сайті глави держави тільки сьогодні, 19-го.

Таким чином за час президентства Зеленського на Закарпатті звільнений уже третій голова ОДА, при цьому жоден із них не протримався на посаді навіть року. Теперішнє звільнення свідчить про затяжну й системну кризу кадрів в Офісі президента, яка дискредитує президентську вертикаль як таку, і від якої постійно страждають регіони.

Винороб, який так і не став повноцінним головою ОДА

Уже колишній голова ОДА Полосков – уродженець Архангельська (Російська Федерація), етнічний росіянин, йому 53 роки. Із 1990-го живе й працює на Закарпатті, останні 10 років (перед приходом в ОДА) був виконавчим директором виноробної компанії “Шато-Чизай” у Берегові. Призначення Полоскова головою ОДА в грудні 2020-го стало результатом домовленостей між локальним політичним проєктом “Рідне Закарпаття” (чиї бенефіціари – четверо закарпатських нардепів від “Довіри” у Верховній Раді України) з одного боку та Офісом президента і закарпатськими “Слугами народу” з іншого. Попередній голова ОДА Олексій Петров, представник “Слуг”, за результатами цих домовленостей став головою обласної ради, а Полоскова, представника “Рідного Закарпаття” (чи то пак “Довіри”), президент призначив головою ОДА. На той час обидві сторони були найближчими союзниками.

Однак союз виявився недовговічним. У липні цього року Петров “кинув” своїх союзників – “Рідне Закарпаття” та його сателітів “Європейську солідарність” із “Батьківщиною” – і створив в обласній раді нову більшість із “Командою А.Балоги”, “За майбутнє”, угорською партією “ТУКЗ”, а також ОПЗЖ.

А через три місяці, наприкінці жовтня, колишні союзники взяли реванш і “кинули” Петрова, відправивши його у відставку голосами “Рідного Закарпаття”, “Команди А.Балоги”, “Батьківщини”, “Європейської солідарності” та ОПЗЖ. Режисером відставки стало “Рідне Закарпаття”, яке, щоб вигнати Петрова, об’єдналося навіть із затятим ворогом – “Командою А.Балоги”.

Владнати кризу в Закарпатській обласній раді намагалися в Офісі президента переговорами, які тривали понад два тижні й супроводжувалися мінуваннями обласної ради, зривом засідань, взаємними звинуваченнями колишніх союзників, проведенням сесій у атріумі й навіть у ректораті Ужгородського національного університету. “Рідне Закарпаття” (чи то пак “Довіра”) переконувала ОПУ в своїй лояльності й готовності підтримувати Зеленського, “тільки щоб забрали геть цього Петрова”. З іншого боку Петров і “префект Закарпаття” нардеп Тищенко, котрий очолює обласну організацію “Слуг”, переконували ОПУ, що “Довірі” не можна довіряти – кинули Петрова, то кинуть і Зеленського. Затяжні переговори закінчилися нічим. У результаті 15 листопада Петрова на сесії обласної ради повторно відправили у відставку (фігурально кажучи, зробили контрольний постріл у голову). А коли стало зрозуміло, що “Рідне Закарпаття” зі своїми сателітами та союзниками хоче зробити новим головою обласної ради свого висуванця, а не представника “Слуг”, доля голови ОДА Полоскова була вирішена.

У середу, 17 листопада, Кабмін України на своєму засіданні погодив звільнення голови Закарпатської ОДА, а наступного дня, в четвер, Полосков разом із трьома заступниками написали заяви на звільнення, супроводивши цей процес такими словами: “Зміни у житті кожного з нас неминучі. Головне — ми є і залишаємося командою і однодумцями. Тому всі разом ми написали заяви на звільнення”.

По суті це був такий собі піар-хід, оскільки писати заяву на звільнення після відповідного погодження Кабміну немає жодного смислу. До того ж, давно відомо, що підібрані ОПУ керівні кадри пишуть заяву на звільнення одразу ж після призначення на посаду, просто без дати. А дату в ОПУ вставляють, коли настає потрібний час.

Так само немає смислу писати заяви й заступникам голови ОДА. По-перше, їх звільняють тільки після відповідного погодження Кабміну, а, по-друге, повноваження заступників усе одно закінчуються разом із повноваженнями голови ОДА – це норма ст. 10 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

Заява Полоскова про “команду й однодумців” теж геть несерйозна. Заяви на звільнення написали тільки троє із п’яти заступників голови. Ще двоє й не думають писати, сподіваючись, що новий голова ОДА їх перепризначить. На одного з цих заступників – Петра Добромільського – Зеленський своїм указом навіть поклав тимчасове виконання повноважень голови ОДА. Чим порушив закон. Призначення т.в.о. голови ОДА указом президента не передбачене ні Конституцією, ні Законом “Про місцеві державні адміністрації”. Ст. 39 Закону чітко пише: “У разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності – один із заступників голови”.

Перший заступник голови – Мирослав Білецький – ще не звільнений, однак оскільки він, як і Полосков, представник “Рідного Закарпаття”, президент пішов на порушення й поклав виконання повноважень голови на Добромільського, котрий представляє “Слуг”. Хоча ще зовсім недавно, в минулому скликанні обласної ради представляв партію Балоги “Єдиний центр”.

Нормальних кандидатур на посаду голови ОДА в “Слуг” просто-напросто немає

Тепер уже колишній голова ОДА Полосков став заручником політичної ситуації. Не мало жодного значення, як він працював – ефективно чи провально – у теперішній ситуації в Полоскова не було шансів залишитися на посаді.

Утім, це був дуже слабкий голова ОДА. Несамостійний і без досвіду адміністративної роботи в державному секторі, він не розумівся в роботі, і підлеглі це бачили. З усіх заступників голови тільки один – Іштван Петрушка – розбирався в державному управлінні (він кілька разів очолював Берегівську РДА), інші теж були відверто слабкими. Між іншим, із кількома заступниками, нав’язаними різними політичними союзниками, Полосков практично не спілкувався, вони були залишені самі на себе. Це ілюстрація того, який безлад коївся в обласній державній адміністрації.

Своєї більшості в обласній раді голова ОДА останні три місяці не мав, депутати його відверто ігнорували. Нерішучий і м’який Полосков не наважився навіть твердо виступити на захист медиків, освітян і працівників культури під час так званої реорганізації комунальних закладів, яка збурила обласну раду й стала приводом (але не причиною) для відставки Петрова.

До того ж, ОДА повністю провалила вакцинальну кампанію. Закарпаття за рівнем вакцинації від коронавірусу серед областей України перебуває на третьому місці з кінця, менше вакцинуються тільки на Луганщині й Донеччині, де йдуть бойові дії.

Усе, чим займалася ОДА останній рік – це оприлюднювала статистику по коронавірусу, закликала населення вакцинуватися (на ці заклики ніхто не звертав уваги) і розповідала про ремонти доріг державного значення. Хоча державними дорогами займається центральна структура – Служба автомобільних доріг на кошти Державного бюджету, тому ОДА не має до цього жодного відношення.

Про таких керівників, як Полосков, говорять – ні ворогам шкоди, ні друзям користі. Утім, професіоналізм ніколи не був аргументом при підборі кадрів ОПУ. І навряд чи буде при виборі наступного голови Закарпатської ОДА. Тим більше, що нормальних кандидатур на цю посаду в “Слуг” просто-напросто немає.

Джерело:zak.depo.ua